З 17 по 19 жовтня у Лондоні пройшли Дні України у Великобританії.

Минулого тижня ділова та політична еліта Британії тільки про Україну і говорила. Тут звикли сприймати нашу країну лишень через призму політики. А зараз, вперше за останні роки, зацікавилися можливостями для бізнесу і культури. Зацікавилися і зрозуміли, що дуже багато чого ми один про одного не знаємо, тож, як і раніше, живемо стереотипами.

Простий приклад: британців дивує, чому в Україні називають Великобританію Туманним Альбіоном. Тут цей вислів не розуміють і не люблять. Більше того, американці вживають це словосполучення, коли хочуть пожартувати над британцями і звинуватити їх у зайвому консерватизмі. У Великобританії теж не так і багато знають про нашу країну. Тому цей тиждень – тиждень України, організований Firtash Foundation, і був присвячений руйнуванню міфів та стереотипів, які ми самі один про одного створили і від яких давно пора відмовлятися. У Лондоні в ці дні пильно придивлялися до українського бізнесу, всерйоз замислюючись про інвестиції. Відкривали для себе українських художників і модельєрів, або ж просто готували вареники на галявині біля Тауера, щоб про нашу країну судили не тільки за заголовками в новинах. Ось, власне, як все це було.

Лондонська осінь підступна. Прогнози обіцяли ясний день, але до обіду небо затяглося хмарами. Закінчувався і знову починався дощ. Здавалося б, які вже тут святкування. Але всупереч погоді на галявині біля Тауера, де проходить український ярмарок, –безліч людей. Під відкритим небом готують страви, які для британців є новинкою: вареники, голубці, бутерброди з салом і з солоним огірком.

«У вас така цікава культура, зовсім не схожа на Британію. Ви одягнені по-іншому, думаєте - не так, як ми. Ми різні, і тільки зараз починаємо вас впізнавати», –каже відвідувач українського ярмарку, фінансист Джон Картер.

Більшість українців також сприймають Британію крізь призму стереотипів. Що ви уявляєте, коли мова заходить про Англію? Дощі, тумани, нескінченні чаювання, королева, вівсянка, червоні двоповерхові автобуси – ось, мабуть, і всі асоціації. Навіть у тих, хто не раз їздив до Лондона. Раніше ще гірше було. Десятиліттями вважалося, що англійці дивакуваті, і що, мовляв, типовий британець – це оригінал у твідовому костюмі, від якого пахтіло мокрою псиною і теплим пивом. І лише дві великі жінки – Маргарет Тетчер і принцеса Діана – змогли зробити так, що сьогодні бути британцем - престижно. З роками цей новий імідж стає тільки могутнішим. Для того, щоб його відчути, досить проїхати на кораблі по Темзі, від Вестмінстера до Тауерського мосту. З води місто - величне і монументальне. Відразу стає зрозуміло, чому закінчилися всі суперечки, що саме Лондон (а не, скажімо, Париж, Рим чи Мадрид) є фінансовою столицею світу.

«Нам знадобилися роки, щоб зламати всі стереотипи про нас. І тільки олімпійські ігри, мабуть, дозволили остаточно створити в очах людей новий образ Британії», – каже Джон Віттінгдейл, голова групи Британського парламенту зі зв'язків з Україною.

Україну в Британії ще й досі сприймають крізь призму стереотипів. Або, в крайньому випадку, через призму політики, скандалів або бійок у Раді, про які глузливо розповідають по ВВС. Доходило до курйозного: коли відразу після здобуття Незалежності делегація з Києва вперше прилетіла до Лондона, британці запитували тільки про те, чи не приїхали українці вимагати золото гетьмана Полуботка?

«Хтось із англійських парламентарів звернувся до мене з запитанням, чи вірю я в те, що у підвалах великобританського банку є золото Полуботка. Я, звісно, сказав, що не вірю в це, однак хотів би, щоб воно тут було, і хотів би, щоб ви його нам повернули», – розповідає Леонід Кравчук, Президент України 1991-1994 рр.

«У 90-ті роки, коли я сюди вперше приїхав, – тут знали одне: «А, Київ! Це – Росія !» Це – перший пункт. І другий: «А! Чікен Київ!» Тобто, котлета по-київськи. Дві речі знали, більше нічого. На жаль, не так багато змінилося відтоді у плані сприйняття», – каже Борис Краснянський, керуючий директор Group DF.

Навіть у західних політиків уявлення про Україну, як і раніше, далекі від істини. Професору Андрію Портнову довелося навіть спецкурс у Берліні організувати – про стереотипне сприйняття України.

«Рівень реальних знань про Україну – не те що низький, він зазвичай нульовий. В уявленні більшості західних європейців надалі лишається проблемою, як визначити, чим є Україна. Бо, все-таки, географічно – це найбільша країна в Європі. І тут, на мою думку, ключова проблема може бути сформульована так: як Україну відрізнити від Россії?» – розповів Андрій Портнов, професор Берлінського університету.

Про те, що Україна – не Росія, студентів з усього світу вчать тепер у Кембриджі. Це - не просто престижний університет. Це – бренд в освіті. Саме тут за підтримки DF Group (групи компаній Дмитра Фірташа) існує курс україністики. Мова, культура, традиції, а головне – розуміння менталітету країни. Тому й не дивно, що в українські студії записуються і британці, і американці, і навіть китайці. Незрозумілою поки що для багатьох країною з великими можливостями цікавиться і великий бізнес. Тренд на Україну вже зачули фінансисти.

«Україна для нас – новий, неймовірно цікавий ринок, куди могли б прийти західні інвестиції», – каже Рафаель Джерусалмі, виконавчий директор Лондонської фондової біржі.

Фінансовий пульс британської столиці найкраще відчувається саме тут – на Лондонській фондовій біржі, одній із найстаріших і найбілФьш багатонаціональних у світі. Понад половина акцій найбільших міжнародних компаній продається саме тут. Відкритий день на біржі – величезна честь. Йде зворотний відлік, до комп'ютерного екрану потрібно підібрати спеціальний ключ – скляний блок, який дасть старт торгам. Іноземцям таке право представляють лише тоді, якщо акції їхніх компаній виходять на біржу. Але для організаторів Днів України в Лондоні роблять виняток.

«Це – нетипова ситуація, яка сьогодні відбулася. Тому що це – не компанія, яка виходила на біржу, а це, по суті, – дні України. Ми спробували цю програму максимально правильно зробити для того, щоб зачепити практично всі аспекти, які б дали можливість лобіювання нашої країни. Я не приховую: для мене завдання номер один – це лобіювання нас як держави», – сказав Дмитро Фірташ, Голова ради групи компаній Group DF, організатор «Днів України в Лондоні».

Ці кілька українських днів у Лондоні були дуже розмаїтими. Виставки українських художників та покази мод, ділові переговори і прийом у парламенті, на який несподівано сам спікер палати громад прийшов… І це при тому, що його графік - неймовірно жорсткий і розписаний на місяць вперед. Британська преса, спершу обережна у своїх публікаціях, зі вчорашнього дня змінила тон, заговоривши вже не про вічні українські проблеми, а про те, що кращий спосіб зламати стереотипи, які розділяють нас, – просто провести вихідні, ласуючи варениками та салом під акомпанемент українських пісень.

За матеріалами: www.podrobnosti.ua

Фото: www.day.kiev.ua